Юрчикові

Зараз так важко на душі… Так важко, курча.

Ніколи в житті я не думав, що читатиму про своїх близьких знайомих у книжках.

Як про Героїв!

Як про тих, хто загинув захищаючи цю країну…

Як важко постійно слухати пісню Антитіл:

“І в книжках,

колись в книжках,

розцілує посмішку знайому…”

Мене рідко книги так торкають, майже до сліз, лише через те, що від часу смерті батька не годен плакати, але “Аморте” взяла…

Юрчик – так його ніжно називали друзі з Любліна. Саме там ми і познайомилися 27 червня 2013 року. Я писав про цю подорож. Не дуже гарне місце для знайомства, але воно дуже врізалося у пам’яті. На жаль жодної знимки спільної ми не зробили, проте тут Юрко кудись іде біля люку.  Ми дуже довго з ним тринділи на історичні теми, донецьких українців, його організацію “Поштовх” у футболці з вилами, як лого, він якраз тоді був. Дуже класний чувак, подумав я. Мене не часто захоплюють люди, але маю такі якісь моменти, коли точно знаю: Я хочу аби ця людина стала моїм другом!

Тоді, був саме такий момент!!!

Ніхто і не гадав, що через 5 місяців все так зміниться і ми вкотре змушені будемо захищати свою України на Майдані, а Юрко Матущак – навіть на війні у полку “Дніпро-1”. Ніхто і не думав, що наша зустріч на Майдані, буде останньою…

Він шукав чим допомогти, я йому пропонував іти в охорону Громадського сектору, він чомусь відмовився і пішов тоді за Оленкою.

Як виявилось – Назавжди…

Але писати я мав тут про книгу.Книга про українського патріота Юрка з Донецька і італійки з Кампобассо, про любов і смерть, про складність людських стосунків…

Так от, попри всі нюанси  сексуального характеру (я не проти сексу, шоб ви розуміли), яких занадто багато в книзі, читати її напрочуд дуже легко. Напевне, тому що Саша теж дівчина і змогла передати всі думки Франчески у легкому стилі. Сторінки наповнені думками і переживаннями Франчески у передвоєнному Донецьку, їхні непрості стосунки з Юрком у такий складний час, непорозуміння, котрі так часто виникають у такі непрості моменти і як це все напружувало  і виснажувало їх обох. Шкода, що Фра, не зрозуміла потреб кароокого і всі її претензії були наївними і не потрібними. Може це суб’єктивна думка, але як хлопець – дуже добре розумію, що сам так поводився би…

Але книга має збурювати спогади і думки – саме це сталося. Тому дякую Саші Іванюк за неї…

Купіть її… Прочитайте… Щоб згадати цю чудову і світлу Людину!!!

А я піду зараз на літургію і засвічу свічечку в церкві за нього… Цінуймо і любімо тих хто поруч, тих хто зараз з нами.

Хто його зна, як воно буде далі. От саме сьогодні 3 роки тому Христя у ФБ поширила фото нас трьох у центрі Любліна у вишиванках, такі щирі і усміхнені…

Ти з нами, друже!
І у книжках теж…

Advertisements

About Василько

Читайте...
Опубліковано у Життя, Книжки, Люди | Теґи: , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

2 Responses to Юрчикові

  1. Кріличка коментує:

    Дуже гарно написав. Теплі слова, маєш особливу вразливість… Я також багато чого переосмислила після прочитання

  2. mamache коментує:

    як добре про товариша. щиро і зворушливо.

Шос сказати

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s