Пісеньки

Тут буду щось публікувати пісні, яких або ніде нема, або ніззя релізити на сайтах через правила.

 

Батальонный Разведчик

Слова: Алєксей Охрімєнко, Сєргей Крісті, Владімір Шрейберг

Музика: Вася Club, Виконує: Вася Club (Альбом “Вася і Хобот”)

Я был батальонный разведчик,
А ён – писаришка штабной,
Я был за Россию ответчик,
А ён спал с моею женой…

Ах Клава, жена моя Клава,
И как твоё сердце смогло,
Такого крассавца, орла и героя,
Сменять на такое фуфло?

А я был красавец-мужчина,
Я срать бы с ним рядом не стал,
И вот под проклятым Берлином,
На мины я братцы попал.

Ла ла лай, лай, лай…

Три года лежал в лазаретах,
Ах, страшные были года,
И плакали сестры как дети,
Пинцет у хирурга дрожал.

И плакал, соседа мой по койке,
Рубаха и трижды Герой,
Он плакал уткнувшысь в подушку,
Тяжелой слезой фронтовой.

Тяжолой солдатской слезою,
Рассплакался весь батальон,
Когда я Геройской звездою
Протезами был награжден.

И вот мне вручили протезы,
И еду ребятки я в тыл,
Красивые крупные слезы,
Кондуктор на литер пролил.

Да пролил, прослезился, собака,
Но всё же содрал четвертак!
Не выдержал, сам я заплакал,
Ну, думаю, мать вашу так!

Грабители, сволочи тыла,
И как же носит земля,
И понял я, многим могила
Придет от мово костыля.

Ой ля ля, ля ляй…

Домой я, как вихорь, ворвался
И начал жену целовать,
Я телом ее наслаждался,
Протезы швырнув под кровать…

Проклятый осколок железа
Давил на пузырь мочевой,
Полез под кровать за протезом,
А там писаришка штабной!

Я бил его в нежные груди,
Срывал я в него ордена…
Как делают русские люди,
Родная моя сторона!

Ой ла ла ла ла…

Да Я был батальонный разведчик,
А ён – писаришка штабной,
Я был за Россию ответчик,
А ён спал с моею женой…

Бог помощь приятель…

Примітки: Пісня написана в 1950 році в Москві приятелями Олексієм Охріменком, Сергієм Крісті і
Володимиром Шрейбергом. Збереглася фотографія цього року, де вони разом співають імовірно “Я був батальйонний розвідник” на квартирі у Охріменка в Чистому провулку під фортепіанний акомпанемент Шрейберга. Пісня в ті роки не була опублікована, але в побуті побутувала відкрито; в журналістських і літературних колах авторство було відомо. До 1990-х років – коли пісня зазвучала з великих майданчиків – живий був лише Охріменко (“Дід Охрім”), він і виконував її в ці роки під гітару. Напевно, тому іноді Охріменка вказують
як єдиного учасника. Але він лише автор тексту – повністю або основної його частини.

 

 

 

 

Joryj Kłoc / Йорий клоц  – Коломийки (текст)

Ой на боці на потоці коза верещала, дідо бабу тарабанив аж скала тріщала,
Так ми милий запердолив вчора коло хати, очі ми повилазєли виділа Карпати.

 

Як гуцула не любити гуцул пол…… , сів на горі срака гола, пуцик залупився
Ой бабуню старесенька дай за мене дочку, бо вже мені пенцюрина помила сорочку.

 

Жила собі молодиця, була дуже щира, всім давала биндзю-риндзю за кавалок сира,

Ой набрала того сиру, шо не годна з’їсти, роздягнули биндзю-риндзю, шо не годна сісти.

 

Альо Путін, то ми – Укропи. Альо Путін, то ми – Укропи. Альо Путін, то ми – Укропи.
Альо Путін, то ми – Укропи. Альо Путін, то ми – Укропи.

Альо Хуйло – Іди до ЖОПИ!!!

 

Мене мати породила на самого Спаса, дала мені таке личко як у Фантомаса,
Мене мати породила на самого Петра, дала мені руки ноги по півтора метра!

 

Гоп-гоп, гоп, гоп…..

Advertisements