Пісеньки

Тут буду щось публікувати пісні, яких або ніде нема, або ніззя релізити на трекерах через правила.

 

Батальонный Разведчик

Слова: Алєксей Охрімєнко, Сєргей Крісті, Владімір Шрейберг

Музика: Вася Club, Виконує: Вася Club (Альбом “Вася і Хобот”)

Я был батальонный разведчик,
А ён – писаришка штабной,
Я был за Россию ответчик,
А ён спал с моею женой…

Ах Клава, жена моя Клава,
И как твоё сердце смогло,
Такого крассавца, орла и героя,
Сменять на такое фуфло?

А я был красавец-мужчина,
Я срать бы с ним рядом не стал,
И вот под проклятым Берлином,
На мины я братцы попал.

Ла ла лай, лай, лай…

Три года лежал в лазаретах,
Ах, страшные были года,
И плакали сестры как дети,
Пинцет у хирурга дрожал.

И плакал, соседа мой по койке,
Рубаха и трижды Герой,
Он плакал уткнувшысь в подушку,
Тяжелой слезой фронтовой.

Тяжолой солдатской слезою,
Рассплакался весь батальон,
Когда я Геройской звездою
Протезами был награжден.

И вот мне вручили протезы,
И еду ребятки я в тыл,
Красивые крупные слезы,
Кондуктор на литер пролил.

Да пролил, прослезился, собака,
Но всё же содрал четвертак!
Не выдержал, сам я заплакал,
Ну, думаю, мать вашу так!

Грабители, сволочи тыла,
И как же носит земля,
И понял я, многим могила
Придет от мово костыля.

Ой ля ля, ля ляй…

Домой я, как вихорь, ворвался
И начал жену целовать,
Я телом ее наслаждался,
Протезы швырнув под кровать…

Проклятый осколок железа
Давил на пузырь мочевой,
Полез под кровать за протезом,
А там писаришка штабной!

Я бил его в нежные груди,
Срывал я в него ордена…
Как делают русские люди,
Родная моя сторона!

Ой ла ла ла ла…

Да Я был батальонный разведчик,
А ён – писаришка штабной,
Я был за Россию ответчик,
А ён спал с моею женой…

Бог помощь приятель…

Примітки: Пісня написана в 1950 році в Москві приятелями Олексієм Охріменком, Сергієм Крісті і
Володимиром Шрейбергом. Збереглася фотографія цього року, де вони разом співають
імовірно “Я був батальйонний розвідник” на квартирі у Охріменка в Чистому провулку під
фортепіанний акомпанемент Шрейберга. Пісня в ті роки не була опублікована, але в побуті
побутувала відкрито; в журналістських і літературних колах авторство було відомо. До
1990-х років – коли пісня зазвучала з великих майданчиків – живий був лише Охріменко (
“Дід Охрім”), він і виконував її в ці роки під гітару. Напевно, тому іноді Охріменка вказують
як єдиного учасника. Але він лише автор тексту – повністю або основної його частини.

Advertisements