Іван Малкович

ВІЙСЬКО (Звучить як міт)
1.

Звучить як міт: відважне військо
жило в лісах цих під землею
і напувало з фляг австрійських
дубів коріння — власну стелю.

Плекало волею ці звори,
а звіра — кров’ю — щоб напився,
щоб гордими лишались гори
й хоч хтось в цім світі не скорився…

2.

— Я не вірю в повернення війська —
наше військо в землі і в світах,
і ніяка тривога синівська
не збере його знову під стяг.

Наша нація в чварах сконає…
— Я не хочу це чути! Брехня!
Не над ними калина палає,
не над нами реве вороння…

5-6 березня 1990

+++
ІЗ ЯНГОЛОМ НА ПЛЕЧІ
Краєм світу, уночі,
При Господній при свічі
Хтось бреде собі самотньо
Із янголом на плечі.

Йде в ніде, в невороття,
Йде лелійно, як дитя,
І жене його у спину
Сірий маятник життя, –

Щоб не вештав уночі
При Господній при свічі,
Щоб по світі не тинявся
Із янголом на плечі.

Віє вітер вировий,
Виє Ірод моровий,
Маятник все дужче буха,
Стогне янгол ледь живий…

А він йде і йде, хоча
Вже й не дихає свіча,
Лиш вуста дрижать гарячі:
“Янголе, не впадь з плеча.”

+++
НАПУЧУВАННЯ СІЛЬСЬКОГО ВЧИТЕЛЯ
Хай це, можливо, і не найсуттєвіше,
але ти, дитино,
покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви “ї”,
а також,
витягнувшись на пальчиках,
оберігати місячний серпик
букви “є”,
що зрізаний з неба
разом із ниточкою.

Бо кажуть, дитино,
що мова наша – солов’їна.
Бо кажуть, дитино,
що мова наша – солов’їна.

Правильно кажуть.
Але затям собі,
що колись
можуть настати і такі часи,
коли нашої мови
не буде пам’ятати
навіть найменший соловейко.
…найменший соловейко.

Тому не можна покладатися
тільки на солов’їв, дитино.
Тому не можна покладатися
тільки на солов’їв, дитино.

…Тому не можна покладатися
тільки на солов’їв, дитино.

+++
ПОДОРОЖНИК

Стоїть при дорозі
хлопчатко в сорочці рваній:
— Я — подорожник,
прикладайте мене до рани.

Ідуть подорожні —
ніхто з них, ніхто з них не стане.
— Я — подорожник,
прикладайте мене до рани.

Враз — гальма завищали, і вовчим
оком сорочку прошито:
— Що тиняєшся, хлопче,
а. чи, може, набридло жити?

І крізь сміх, мов крізь ножі,
хлопчик блідо ворушить губами:
— Я ж… подорожник,
прикладайте мене до рани…

[1980, весна]

Шос сказати

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s