Назви бригад в Збройних Силах України

Нещодавно натрапив на дуже цікавий цикл твітів Volodymyr Harets @VHarets про бригади наших захисників, точніше розповіді про історичних постатей якими названі вони. Залишу це тут, бо в соцмережах це губиться. А сама тема просто дуже цікава.

Початок не зовсім про Україну – скоріше про традиції. Варвара вважається великомученицею – за легендою вона таємно прийняла християнство в язичницькій Римській Імперії. Розповіла батькові – і він здав її префекту. Після жорстоких тортур їй відтяв голову мечем сам батько. За Біблією і батька, і префекта вразила Божа кара – обох знищила блискавка. Чому ця історія все ж пов’язана з Україною? Мощі Варвари вважаються найдревнішими на сучасній Україні, їх частину навіть передали бригаді після зміни назви.

Галицький літописець, відзначаючи могутність Романа в XII столітті, називає його «великим князем», «самодержцем усієї Руси» та «царем в Руській землі». Саме він вважається і засновником Галицько-Волинського князівства – і він взяв Київ силою на початку 13 століття. Володіння простягалися від Києва до Любліна. 1204 року Папа Римський Інокентій ІІІ йому запропонував корону та титул Короля Руси, але Роман відмовився й пішов війною на Польщу. Там і загинув. Його син Данило все ж став першим і останнім Королем України-Руси. Так, той самий.

З великим Князем Литовським Вітовтом пов’язана перша згадка польового застосування артилерії в Україні. Це відбулося в битві на Ворсклі у 1399 році. Гармати розміщували під прикриттям возів і вели вогонь по ворогу. Можливо, саме це врятувало йому життя в бою проти Орди. Вітовт не зміг об’єднати землі Русі і пішов на зближення з Польщею – звідси йдуть витоки Речі Посполитої (яку створили більш ніж як за століття). Наприкінці життя зміг закріпити південний та східний кордон ВКЛ на узбережжі Чорного та Азовського морів від Орди та Московії.

Тарас Федорович був унікальної долі – він став Гетьманом, хоча сам мав кримськотатарське походження. З народження його звали Асан. Якщо Сагайдачний реформував все військо козаків, то Трясила (його так прозвали під час походів на Крим) можна вважати батьком української кавалерії. Один з перших Гетьманів, які відкрито виступали за незалежність країни – в 1630 році очолив повстання проти Польщі. Йому Тарас Шевченко присвятив поему “Тарасова Ніч”: Обізвавсь Тарас Трясило Віру рятовати, Обізвався, орел сизий, Та й дав ляхам знати!

Трохи причудлива доля – Гордієнко та Мазепа чубилися через московитів на початку 18 століття. Гордий кошовий атаман відмовлявся визнавати російські фортеці у своїм краї, чим бісив Гетьмана, для якого тоді це було стратегічно важливим. Але коли Мазепа виступив проти Петра І – Гордієнко перший відіслав йому на допомогу 4000 козаків. Гордієнко приймав активну участь і в створенні Конституції Орлика. Її багато хто помилково називає першою в світі – хоча Велику хартію вольностей в Англії написали ще в 13 столітті. Документ від козаків – це прорив на фоні застарілої Російської Імперії. Заборонялася панщина, дрібні торгівці не платили податків, поділ на законодавчу, виконавчу та судову гілки влади. Окремо прописувалося відновлення автокефалії Української Церкви. Так, винахід не сучасний.

 

Цей герой вже часів УНР. Талановитий генерал царської армії (президент Франції навіть удостоїв його майже найвищою Médaille militaire) перейшов на сторону України. В 1917 під командуванням Гандзюка захистили Київ від більшовиків, також був одним зі стовпів влади Скоропадського. В 1918 році потрапив у більшовицьку засідку. На пропозицію перейти на “червону сторону” відмовився та сказав соратникам перед розстрілом: “Прохати й принижуватися перед цими мерзотниками не будемо. Єдине, чого можу побажати нам, – це померти героями”.

 

Дашкевич з нуля перестворював артилерію в армії УНР. Завдяки йому з’явилася бригада із шести полків – одна з найгрізніших в українському війську. “Я мав 26 років, старшини були старші за мене: під 60, під 50, під 40. Та до мене 26-річного відносилися з найбільшою пошаною”. Був засновником Січових Стрільців. Коли попав в полон до московитів, то зумів втікти в Київ, де був одним з найбільших військових діячів 1919 року. Коли УНР пала, разом з Мельником та Коновальцем створив Українську Військову Організацію. Пізніше її було переназвано на саме ОУН. 

 

Майбутній голова військової авіації УНР до 1917 командував загоном для захисту імператорської резиденції в Царському селі. Але після царської служби став корисним для незалежної УНР. Депутат Центральної Ради, а от зі Скоропадським не зійшовся та навіть готував його переворот. В залежності від влади в Києві служив в залізничному корпусі, авіаційному та навіть начальником Київського військового округу. Але авіація була його фішкою. У розквіт повітряний флот УНР налічував 20-25 літаків та чотири аеростата – як для тих років солідний показник.

 

Настала черга і флоту. Тут шлях схожий – талановитий офіцер царської армії, командувач крейсера “Пам’ять Меркурія”. Коли Німеччина та УНР відбили більшовицький наступ, саме Остроградський став тим дипломатом, який зміг в Севастополі зумів з протиріч сформувати бойовий флот. Був справжнім патріотом не влади, а скоріше батьківщини. Білогвардійський адмірал Ненюков, який проїздив через Севастополь, дивувався: «Невелика група офіцерів на чолі контр-адміралом Остроградським розмовляла українською мовою, та ставилася до росіян як до іноземців».

Допоки Остроградський діяв в Севастополі, Білинський формував відношення до флоту в скептичному Києві. Коли він був морським міністром, відбулася деросіїзація назв кораблів – у флоті з’явилися лінкор “Соборна Україна”, крейсери “Тарас Шевченко” та “Гетьман Хмельницький” тощо. У листопаді 1921 року вирушив у Другий Зимовий похід – останню спробу повалити більшовицький режим. “Щоб хоч один міністер загинув в обороні ідеї самостійності України”. Так, на жаль, і сталося. “Білинський, розстрілявши з бравнінґа кількох москалів, останню кулю пустив собі”.

Цікавіше читайте ТУТ

 

Онук сестри Тараса Шевченка Тютюнник став одним з найпомітніших діячів тих часів – він сформував Вільне козацтво на Київщині, яке не завжди підпорядковувалося УНР. Проте завжди воювало проти більшовиків. А коли треба – влаштовував епічні повстання в Лук’янівській тюрмі.Був ініціатором Першого зимового походу – коли Армія УНР зайшла в тил більшовикам та білогвардційцям. Зразок маневреної та партизанської війни, що зламав хребет “білому рухові”. Та й більшовики не були в захваті: “Червоні бояться нас: ми для їх що Ганнібал для Риму”.

 

До речі, на честь Зимового походу названа ще одна потужна бригада. Історики вважають цю акцію армії УНР найкращою бойовою операцією за всю історію існування тієї держави. За весь похід тилом ворога пройдено 2500 кілометрів, проведено понад 50 успішних боїв.

Пс. 23 липня загинув комбриг цієї безперечно однієї з найвідоміших бригад Валерій Гуляєв.

 

Пестушко зумів власною персоною зв’язати майже непов’язні течії – селянські повстання на Сході та Півдні та знамениту Холодноярську республіку. В 1920-му зі словами “За нашу кров, за нашу честь, за кривди нашого народу!” підняв повстання в Кривому Розі та пішов на північ. Після Кривого Рогу загін вибив червоних із Херсона. Степовики пройшли від Херсону до Черкас. Далі об’єднався з Холодним Яром – та його одразу обрали Головним отаманом. В 1921-му вирішив залишитися на батьківщині – і був зраджений соратником. Його домівку оточили та розстріляли.

 

Сам Холодний Яр також удостоївся назви в бригаді. Республіка мала 15 тисячну армію, бійці називали себе козаками, а командирів — отаманами. Проіснувала довше, ніж УНР – в прямому зіткненні більшовики не змогли здолати. Ситуація змінилася, лише коли отаманів заманили в пастку. 

 

Ще одне унікальне угрупування часів УНР – Чорні Запорожці – військове формування кавалерії. Вони не брали полонених, не йшли на переговори, жодного разу не здали зброї. В атаку вони рвалися під чорним прапором «Україна або смерть». На тому ж прапорі були череп і кістки. Як видно, у сучасних Чорних Запорожців схожа айдентика. І також вже героїчні сторінки історії – 72-га бригада брала участь у захисті Києва в 2022-му році. Успішному захисті.

 

Трішки інших назв з бригадами:

56 окрема мотопіхотна бригада “Маріупольська”

Нарукавний знак 56 окремої мотопіхотної бригади

56 окрема мотопіхотна бригада, яка була сформована у лютому 2015 року з 21-го, 23-го, 37-го мотопіхотних батальйоні та довгий час боронила підступи до міста Маріуполь, а у листопаді 2016 року отримала тут пункт постійної дислокації іменуватиметься “Маріупольска”.

Нарукавний знак 55 артилерійської бригади

55 окрема артилерійська бригада “Запорізька Січ”

55 окрема артилерійська бригада, що дислокується у місті Запоріжжя та з початку російської агресії на Донбасі боронить українську землю отримала почесне іменування “Запорізька Січ”

 

15 бригада транспортної авіації “ім. Олега Антонова”

15 бригада транспортної авіації, що дислокована у місті Бориспіль, отримала почесне іменування на честь видатного авіаконструктора – Олега Антонова.

Під керівництвом Олега Антонова розроблено транспортні літаки Ан-8, Ан-12, Ан-22, Ан-26, Ан-32, Ан-72, Ан-124, багатоцільові літаки Ан-2, Ан-14, Ан-28, пасажирські літаки Ан-10, Ан-24, цільнометалеві планери А-10, А-11, А-13, А-15, мотопланер Ан-13, ракетний планер А-17, безпілотний літальний апарат, дельтаплани серії «Славутич» та багато інших авіаційних розробок.

3 окремий полк спеціального призначення ССО “ім. князя Святослава Хороброго”

мал. Юрко Журавель

3 окремий полк спеціального призначення Сил спеціальних операції ЗСУ за свою відданість боротьбі за територіальну цілісність України при відсічі російської агресії отримав почесне іменування в честь князя Святослава Хороброго.

Князь Святослав Хоробрий здійснював завзяті походи на схід та південь, що призвели до розпаду двох великих держав Східної Європи: Хазарського каганату та Першого Болгарського царства. Князь підкорив численні східнослов’янські племена, аланів й волзьких булгар.

 

 

 

 

 

21 окрема бригада охорони громадського порядку НГУ “ім. Петра Калнишевського”

21 окрема бригада охорони громадського порядку Національної гвардії України, що має підрозділи у Кривому Розі та в Кропивницькому, отримав почесну назву в честь останнього кошового отаману Запорозької Січі Петра Калнишевського.

Петро Калнишевський останній кошовий отаман Запорозької Січі у 1762 та 1765–1775 роках.

Калнишевський потрапив на Січ ще в юному віці – у 8 років та пройшов шлях від джури до найвищих посад у Війську Запорозькому. Відзначався своїм розумом та фізичною силою. Був військовим осавулом і відповідав за стан та організацію війська, потім суддею Війська Запорозького низового (1760). У 1762 р. обраний кошовим отаманом.

 

406 окрема артилерійська бригада “ім. генерала Олексія Алмазова”

406 окрема артилерійська бригада Військово-морських сил ЗСУ отримала почесне іменування “імені генерала Олексія Алмазова” – українського військового та громадського діяча, генерал-хорунжого Армії УНР.

За часи активної служби очолював Окрему гірську батарею Гайдамацького коша Слобідської України (1918), Окрему гірську батарею Запорізького полку кінних гайдамаків імені кошового отамана Костя Гордієнка (1918), Окремий кінно-гірський гарматний дивізіон Армії УНР (8 грудня 1918), Окремий кінно-гірський гарматний дивізіон 16-го загону (1919).

Брав участь у поході на Крим під командуванням полковника Болбочана.

 

Звісно, що є ще багато інших бригад з відомими діячами, помалу сподіваюся і їх додам.

Загалом цікаво було б почитати десь, чому саме ці постаті отримали таке визнання, де постаті УПА чи ОУН і чи не політичні рішення на це впливали.

 

Сили нам і Перемоги!

Слава ЗСУ!